«Закони війни учителя Суня» (так буквально перекладається всесвітновідоме «Мистецтво війни») — це стародавній (йому понад 2500 років!) китайський трактат, авторство якого приписується генералу й стратегу Сун-Цзи, що жив наприкінці періоду Чуньцю або ж на початку періоду Чжаньго. Не треба думати, що цей текст — лише відголосок сивої давнини, цікавої лише історикам. Натомість, його і сьогодні вивчають, наприклад, в армії США, а також на філософських та політологічних студіях провідних університетів світу. Сун-Цзи вважав війну необхідним злом. Війну бажано вести швидко, щоб уникнути економічних втрат та поступово зростаючого внутрішнього супротиву (опозиції з боку знаті та невдоволення населення), або ж вести її на території супротивника задля використання його, а не власних ресурсів. Він вважав, що стратегія — це не є планування в сенсі роботи за розробленим списком завдань, але, скоріше, це вимагає швидкої та адекватної реакції на умови, які змінюються. Отже, цей трактат — не стільки про військові дії, скільки про організацію мислення керівників й інструменти управління масами людей.
